корінні народи проблеми реалізації права на самоідентичність та самовизначення.

Главная Право Право народу, нації на самовизначення та умови його реалізації. < Пред. СОДЕРЖАНИЕ. Однак право народу на самовизначення припустиме в тому випадку, коли він виступає як спільність, компактно проживає і має загальновизнані і стійкі в рамках цієї групи людей Політичні, соціальні, культурні традиції. Виконання політичних умов передбачає визначення того, до складу якого територіального утворення входить дана спільність. Якщо ця спільність у складі іншої суверенної держави, то повинна бути врахована і воля іншого народу - народу даного суверенної держави в цілому.

Як і держави, народи, що реалізують право на самовизначення, мають повну міжнародну правосуб'єктність і належать до первинних суб'єктів міжнародного права. Вони можуть встановлювати відносини з державами і міжнародними організаціями, брати участь у роботі міжнародних конференцій, укладати двосторонні й багатосторонні міжнародні угоди. За законодавством деяких держав специфічними правами користуються нечисленні корінні народи (кримські татари, ескімоси, саамі, ненці, ханти, мансі та ін.). Міжнародно-правовий статус корінних народів поки остаточно не визначений. З 1982 р. діє Робоча група ООН з корінного населення, яка і займається вказаною проблемою.

1. Корінні народи: проблеми реалізації права на самоідентичність та самовизначення. 2. Обмеження прав людини: шлях до вирішення державних конфліктів або тоталітаризація суспільства? 3. Конституційна скарга: інструмент чи бутафорія захисту прав людини? 4. Проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет: особливості міжнародного законодавства. 5. Відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок лікарської помилки: особливості та перспективи правового регулювання. 6. Цивільно-правові договори з фізичними особами про виконання робіт та трудові договори: проблеми розмежування. 7. Дискримінація в тру

Трудове право та право соціального забезпечення. Секція 4. Кримінальне право. Кримінальне процесуальне право. Секція 6. Право інтелектуальної власності та його захист. Інформаційне право. Інформаційні технології.

Проблеми визначення терміну «Корінні народи». Ця проблема загострилася під час підготовки Декларації ООН про права корінних народів. Провідні експерти ООН, як і представники таких народів в Робочій Групі з написання тек-сту декларації, були переконані, що широкий набір специфічних обставин та ситуацій корінних народів світу принципово відки-дає можливість узагальнити їх в рамках єдиного універсального визначення. Водночас відверті чи приховані опоненти спеціаль-ного статусу корінних народів (переважно – урядові експерти) наполягали на необхідності «універсальної» дефініції, якою мог-ли б корис

1. Корінні народи: проблеми реалізації права на самоідентичність та самовизначення. 2.Обмеження прав людини: шлях до вирішення державних конфліктів або тоталітаризація суспільства? 3. Конституційна скарга: інструмент чи бутафорія захисту прав людини? 4.Проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет: особливості міжнародного законодавства. 5. Відшкодування шкоди ,спричиненої внаслідок лікарської помилки: особливості та перспективи правового регулювання. 7.Дискримінація в трудових правовідносинах: способи протидії та захисту. 8.Фори реалізації кримінальної відповідальності за Кримінальним

остановка проблеми. Питання націо-нальної самоідентичності народів та, як наслідок, бажання реалізації права на само-стійне існування як окремого суб’єкта міжна-родних відносин постає дедалі частіше. Через це дослідження даного питання стає особливо актуальним у наш час. 3. Цимбрівський Т. Принцип рівноправ’я та самовизначення народів у сучасному міжнародному праві / Тарас Цимбрівський // Вісник Запорізького національного університету. – 2012. – № 2(1). – с. 74–78. 4. Декларація про принципи міжнародного права [Електронний ресурс].

Питання національної самоідентичності на-родів та, як наслідок, бажання реалізації права на самостійне існування як окремого суб’єкта міжнародних відносин постає дедалі частіше. Найбільшу увагу цьому питанню приділяють те-оретики і практики міжнародного права. Серед найвідоміших дослідників на теренах СНД. Такий підхід дозволяє про­ аналізувати правовий аспект реалізації права на самовизначення, починаючи від ініціювання цього питання і закінчуючи рішеннями відповід-них компетентних інстанцій (чи то національ-них, чи то міжнародних). Інституалізація сучасної системи міжнарод-них відносин розпочалася майже одночасно із формуванням сучасної системи міжнародного права.

До корінних народів України іноді пропонують відносити гагаузів та урумів. Хоча ці етнічні групи мають культурну та мовну самобутність, традиційність для українських земель та недержавність, деякі їхні особливості ускладнюють їх визнання корінними народами України. Уруми є етнічною групою, що виникла в Криму з осіб різних національностей (насамперед кримських греків) та була переселена у ХVІІІ ст. в Приазов’я. При реалізації цих норм, положень не повинні обмежуватися права і законні інтереси громадян, що проживають на відповідних територіях.

Проблема тлумачення принципу «права націй на самовизначення» знову набула актуальності після Другої світової війни, і особливо з активізацією антиколоніального руху. Право на. 56. самовизначення-це процес і результат вибору соціальною спільнотою власної програми культурного, соціально-економічного або політичного самоздійс-нювання, яке передбачає вільне волевиявлення з приводу даного вибору. У міжнародних актах визначено умови, за яких корінні народи, що борються за

Тобто право на самовизначення стало сприйматися як захист меншин корінного населення. Право народів на самовизначення знову опинилося в центрі політичних дебатів. Взагалі, право на самовизначення почало насправді реалізовуватись тільки у ХХ ст. З самовизначенням та національним відродженням багаточисленних та малочислених народів пов’язані надії на збереження мови, національної культури та самобутності, на відродження або створення національної державності. При розгляді питання щодо реалізації права націй на самовизначення деякі автори схильні його містифікувати, інші, навпаки, - відносять прояв національних намагань до націоналізму.

Проблеми, пов’язані з реалізацією принципу самовизначення народу в сучасному світі. Problems associated with implementation of the principle determination of the people at present world. Проблематиці реалізації принципу права народів та націй на самовизначення та його взаємодії з іншими основоположними прин-ципами міжнародного права, зокрема з принципом непорушності державних кордонів приділялося ба-гато уваги. У преамбулі Конституції України право на само-визначення визнається за «українською нацією» та «усім Українським народом».

Основоположним правом корінного народу, згідно з Конвенцією ООН, є вільне встановлення ним свого політичного статусу та здійснення свого економічного, соціального і культурного розвитку. Передусім, ідеться про право на самовизначення та автономне самоуправління у внутрішніх і місцевих справах, збереження і зміцнення своїх особливих політичних, правових, економічних, соціальних і культурних інститутів (тобто — легітимацію Курултаю та Меджлісу), право на повноцінну участь за власним вибором у політичному, економіч-ному, соціальному і культурному житті держави на території проживання.

Кожен народ має право на самовизначення, не порушуючи принцип територіальної цілісності держави. Характерна ознака принципу: неможливо, щоб країну ділили без її волі. Договір цесії – договір про передачу території (СРСР – КНР, УРСР – Польща). Негативний аспект – проблеми з громадянством – апатридство (особа не може автоматично отримати громадянство, вона має погодитись), біпатридство (якщо автоматично дають громадянство), залишаються громадянами попередньої держави (без громадянства). Правова аномалія – без громадянства або якщо їх багато.

Право на самовизначення належить народу як нації. Регулювання належності цього права національним меншинам є проблематичнішим. Питання щодо відокремлення національної меншини або нації породжує проблеми, вирішення яких повинно здійснюватися в рамках міжнародного права. Оскільки останнє передбачає принци недоторканості кордонів, в більшості випадків кінцевим результатом є засудження, визнання нелегітимним та недопустимим відокремлення (сепаратизм). Можна виділити такі форми реалізації права на самовизначення

Проблема захисту прав національних меншин. Принцип національного самовизначення, як вже зазначалося раніше, став підставою для здобуття політичної незалежності народами з часів Французької та Американської революції. Саме діячами революції був сформульований так званий принцип національності, згідно з яким кожен народ суверепен - ст. 3 "Декларації прав людини і громадянина" Французької революції, прийнятої 26 серпня 1789 Національними зборами, свідчила: "Джерело всякого суверенітету корениться по суті своїй в нації; ніяка група і жодна особа нс можуть здійснювати владу, нс виход

1. Предмет теорії соціології права Актуальність соціології права полягає в науково-пізнавальному а також практичному аспектах, оскільки без всебічного знання соціальних аспектів формування і дії права неможливі повноцінна правотворча діяльність, реалізація норм права, прогнозування перспектив та наслідків цих процесів. дослідження соціології права відноситься взаємодія юридичних і неюридичних чинників, взаємозв'язок правових і неправових явищ. Предметом певної науки є те, що вона вивчає. Предметом соціології права є суспільні відносини, за яких сформувалися норми права, соціальна спрямованість права, його вплив на соціальні процеси, та явища, взагалі на формування і розвиток суспільних відносин.

А суб’єктами реалізації права на самовизначення через інші форми може бути будь-який народ, незалежно від свого політичного статусу, чисельності, рівня розвитку чи інших ознак. Тож, співвідношення права націй та народів на самовизначення та принципу територіальної цілісності теоретично не створює бази для конфлікту норм, оскільки принцип територіальної цілісності відноситься до сфери міждержавних відносин і покликаний захистити територіальну цілісність і національну єдність держав від зазіхань ззовні, з боку іноземної держави, в той час як принцип самовизначення це невід’ємне право вільно визначати свій політичний статус, а також свій економічний

Таким чином, реалізація права на самовизначення може від-буватися в формі автономії в межах існуючих кордонів держави, в формі створення власної суверенної держави або в формі виходу певного народу зі складу держави (сецесія або іредентизм). Мож-ливий також варіант федерації. 137. 0. ÍÀÓÊβ ÇÀÏÈÑÊÈ. Âèïóñê 4(66). У той же час, сама ідея національного самовизначення сьо-годні є надзвичайно амбівалентною, серед фахівців немає одно-стайної думки – а про що, власне, йдеться?

«Всі народи мають право на самовизначення. Завдяки цьому праву вони вільно установлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток» (стаття 1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; стаття 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права). Ці принципи, настільки актуальні в сучасному світі, були проголошені і незмінно проводяться в життя Українською державою, її перші конституційні акти проголосили державний суверенітет і незалежність України, виходячи з права народу на самовизначення.

179 § 3. Проблема реалізації права національних меншин на самовизначення. 196. Тема 8. правовий статус мов етнічних меншин в україні. Корінні народи як суб’єкти національно-етнічних відносин, їх відмінності від етнічних меншин. Правовий статус субетнічних груп в Україні як особливого суб’єкту націо-нально-етнічних відносин. Тема 2. Правове регулювання національно-етнічних відносин в Україні. Система прав і свобод національних меншин в Україні. Право на вільне обрання та відновлення національності (національну самоіндетифікацію). Право на національне прізвище, ім’я та по батькові.

Право на самовизначення не зводиться винятково до відділення і утворення самостійної держави, особливо в сучасних умовах, в період потужних інтеграційних процесів. Тим не менш, у наш час право на самовизначення знову стало предметом дискусій, які інколи можуть переростати навіть у військові дії. Основна проблема подібних конфліктів є недосконала реакція міжнародної спільноти, яка не має точної керівної лінії для подібних ситуацій. Право людей на колективний вибір своєї спільної долі все ще чекає свого повного визнання. Реалізація таких принципів - суть практичної діяльності української держави та самовизначення українців. Список використаних джерел. 1. Політологія.