герменевтика в літературознавстві

Герменевтика (від грец. ερμηνεύειν — тлумачити) — у первісному значенні — напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, юридичних, історичних і релігійних текстів. У давньогрецькій філології та філософії — з тлумаченням Біблії, екзегезою; у протестантських теологів — з інтерпретацією священних текстів у їхній полеміці з католицькими богословами. Це мистецтво проникнення одної свідомості в іншу, шляхом відтворення творчого процесу, за

- ГЕРМЕНЕВТИКА. Суч. філософія визначає Г. як теорію інтерпретації, учення про розуміння смислу. Синонімом Г. є “екзегетика” (грец. “тлумачу”) У ряді країн. ГЕРМЕНЕВТИКА. Суч. філософія визначає Г. як теорію інтерпретації, учення про розуміння смислу. Синонімом Г. є “екзегетика” (грец. “тлумачу”) У ряді країн (особливо нім.-мов.) Г. є основою літ-зиавства і критики, виконує функцію з’ясування в худож. тексті культ, традицій як сутності людської історії.

У сучасному літературознавстві термін „герменевтика" побутує в основному у двох значеннях. По-перше, її розуміють як теорію інтерпретації або мистецтво інтерпретації. По-друге, розглядають у вужчому значенні: як одну з методологій витлумачення, котру по-іншому називають класичною та онтологічною (або філософською) герменевтикою.

Слово "герменевтика" походить від давньогрецьких міфів, згідно з якими посланник Богів Гермес був зобов'язаний тлумачити і роз'яснювати людям божественні вісті. В античній філософії та філології під герменевтикою розуміли мистецтво тлумачення іносказань, багатозначних символів, інтерпретацію творів стародавніх поетів, перш за все Гомера.

Цим різниться незалежне суспільницьке літературознавство від марксистського догматизму» [2, 523]. Такий підхід виразно засвідчує наявність герменевтичної систематики, специфіка якої визначається, з-поміж іншого, співдією з феноменологічним аспектом. Герменевтика індивіда в літературно-критичних працях Б.-І. Антонича органічно узгоджується з проблемою антидогматизму. Це вагомо аргументує робота «Становище поета».

Герменевтика — в литературоведении: совокупность направлений и метод исследований, сложившийся в ХХ веке сначала на Западе, а впоследствии в России и основанный на приоритете интерпретации (выявления различных смыслов) литературного текста. Предыстория самого типа исследования связана с деятельностью александрийской филологической школы (начало н. э.), богословской традицией истолкования

Біблійна герменевтика в українській літературі старокиївської доби . . . 66 ІІ. Крім того, українське літературознавство досі не має жодної спеціаль- ної праці великого формату, яка була б присвячена з’ясуванню Вступ 11 ролі та місця біблійної герменевтики у вітчизняній літературній традиції XI–XVIII століть. Цим і зумовлена актуальність нашої роботи.

Герменевтика (от др. — гр. глагола «разъясняю») — это искусство и теория истолкования текстов (в первоначальном значении слова, восходящем к античности и средневековью), учение о понимании смысла высказывания и — шире — другой индивидуальности (в философской и научной традиции Нового времени, главным образом немецкой). Герменевтика ныне является методологической основой гуманитарного знания

Основні етапи розвитку герменевтики. Уже в цивілізаціях Стародавнього світу виникла герменевтика - традиція тлумачення і роз'яснення священних текстів, отриманих людьми від богів. Це могли бути вислови оракулів, тексти "священних безумців" - поетів, викладу божественних видінь і одкровень, отриманих піфіямі, пророками і т.д. Такі

Герменевтика як мистецтво інтерпретації. Методи герменевтики мають досить широке застосування в області наукового пізнання, хоча спочатку вони використовувалися тільки в сфері гуманітарного знання (юридична, історична, філологічна, філософська герменевтика). Сьогодні вже кажуть про фізичну, біологічну герменевтику як про досить плідні засоби прояснення неоднозначних моментів в даних галузях природознавства.

2. Герменевтика та інтерпретація. Герменевтичний підхід у процесі лінгвістичного дослідження текста. 3. Місце герменевтики в перекладацькій діяльності. 104. 4. Пояснення, тлумачення, розуміння як герменевтичні процедури в системі вищої філологічної освіти.

Понятие герменевтики. Гермене́втика (др.-греч. ἑρμηνευτική — искусство толкования от др.-греч. ἑρμηνεύω — толкую) — 1) теория и методология истолкования текстов («искусство понимания»); 2) направление в философии XX века, выросшее на основе теории интерпретации литературных текстов. Процесс понимания рассматривают как движение по так называемому герменевтическому кругу. С одной стороны, текст рассматривают по отношению к эпохе, литературному жанру.

Герменевтиці надається велике значення в літературознавстві, оскільки при дослідженні будь-якого пам'ятника літератури необхідно його максимально об'єктивне тлумачення. Треба зазначити, що під текстом в герменевтиці розуміють не тільки рукописні твори авторів, а й твори мистецтва, історичні події та інші об'єкти, які "піддаються" розумінню. Процес розуміння розглядають як рух за так званим герменевтична колі.

Центральна для герменевтики, «націленої на досягнення розуміння в літературознавство неначе віддзеркалює загальнонаукову ситуацію – і відтворює загальнонауковий розподіл на «точні» та «неточні» (гуманітарні) дисципліни, й намічає шляхи подолання цього розподілу у працях синергетичного спрямування. Але ігнорування суб’єкта пізнання літературного твору в межах побудови теорії цього пізнання й здійснення його практики все більшою мірою унеможливлюється.

Проблеми перекладу крізь призму герменевтики постають дещо в іншому світлі. Тут на_ перший план виходить аспект індивідуального розуміння твору та його інтерпретації. У даному випадку перекладач є не лише читачем, що трактує твір для себе, він є інтерпретатором оригіналу для інших читачів.

Герменевтика - мистецтво і теорія тлумачення текстів. У цьому своєму значенні герменевтика відома вже Античності. Але герменевтика, як особливий метод пізнання гуманітарних наук, як особливий напрямок у філософії, виникає значно пізніше і пов'язана з розвитком гуманітарного знання. А особливість гуманітарних наук, особливо історичної науки, у тому, що її об'єкт опосередкований мовою, текстом.

Очень важно научить ребёнка погружаться в мир художественного произведения, открывать заложенные в нём смыслы, размышлять над ними. «Можно тысячу раз требовать: «Читай! Читай внимательно!» - и не получить ни того, ни другого. Нужно создать условия, при которых не читать или тем более читать невнимательно невозможно, то есть так поставить вопрос, чтобы поиски ответа на него требовали напряжения мысли, вдумчивого отношения к прочтению текста», - говорил Е.Н.Ильин.

Історія виникнення та розвитку герменефтики як науки. Процес єволюции таких понять, як герменефтичий метод та герменефтичне коло. Формування герменевтичної філософії. Трансцедентально-герменевтичне поняття мови. Герменевтична філософія К.О. Апеля.

Методологічною основою традиційного інтерпретацінного літературознавства XIX—XX ст. стала герменевтика (грец. hermneutike— мистецтво тлумачення), тобто Модернізацію здійснювали двома шляхами: через психоаналітичні вивчення життя і творчості письменника. Традиційна біографічна (позитивістська) школа, що виникла в другій половині XIX ст., збирала і документально перевіряла біографічний матеріал, а літературний твір витлумачувала через обставини життя автора.

Понимание герменевтики как науки об интерпретации языковых знаков восходит к практике толкования законодательных актов и ре-лигиозных догматов (например, Библии). Со времен своего зарож-дения герменевтика носила характер экзегезы и представляла собой вспомогательную, техническую дисциплину в рамках юриспруденции и теологии. Широкое распространение термин «герменевтика» получает в Европе, начиная с семнадцатого века.

І. Теоретичні проблеми герменевтики. Тема 1. Предмет герменевтики. Герменевтика (давньогр. hermeneia – пояснювати, тлумачити, перекладати, повідомляти) в самому загальному вигляді може бути визначеною як наука про витлумачення текстів з метою відкриття їх смислу, або як наука про розуміння. Але не відразу вона постала у такій формі науки, теорії, що мала своїм предметом розуміння.

Size: 307.27 Kb.; У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки І втрати, пов'язані з поразкою української національної революції, приходом до влади більшовиків, насадженням марксистсько-ленінської ідеології, розколом літературознавства на радянське І емігрантське